«Ліверпуль» програв «Манчестеру». Прогнозовано, але від того не менш прикро.
Чому кажу прогнозовано? Звичайно я не хочу сказати, що, ішовши у спорт-бар, не сподівалася на 3 очки. Тим більше на Енфілді. Скажемо так: йшла, налаштовуючи себе на нічию (типу хтось сподівався на гольову феєрію) , але із певним побоюванням.
Тому що із командою щось коїться. Кажу «щось», тому що я не є (а можна ще додати взагалі не є) людиною, що здатна відсліджувати і аналізувати глибинні причини футбольних подій. Куди мені, рядовому українському вболівальнику!…
Але із командою щось-таки коїться. Коли ти є шанувальником клубу, на заваді об’єктивній оцінці ситуації стають особисті симпатії.
 
…А може не настільки не праві ті, хто звинувачує у цій нестабільності Бенітеса? *Не вірю, що я це кажу…*
А може усе банально: Торес таки не відпрацьовує затрачених на нього коштів, а Рафа не може створити умов для того, щоб іспанець по-справжньому заграв. До цього додаємо незрозумілі багатьом ротації та експерименти зі складом, які є наслідками намагання коуча перебудувати тактичні схеми під того ж Фернандо. Щось не дуже виходить. А команда дивом виїжджає на самому лише бажанні. Висновок один: крайнім виявляється Бенітес. Банально, але схоже на правду.
 
Бачимо, що навіть у таких клубів, як «Ліверпуль», не вистачає запалу на дві важливі зустрічі поспіль. І Торес був не той, що у Марселі, і харизматичне світло Джерарда майоріло не так яскраво і банальне невезіння (куди ж без нього!). Додаємо сюди ще просто «динамівську» помилку при стандарті і отримуємо 0:1…
Прикро? Так.
Закономірно? Ну можливо.
Що я думаю з приводу Бенітеса? Не знаю.
 
П.С. «Но слава Богу есть друзья» *співати голосом Боярського*

„Зеніт” – чемпіон Росії 2007!

Я б хотіла зараз опинитися у Пітері…
Культурна столиця чекала на це чемпіонство 23 роки…
Тоді, у далекому 84-ому, команда з берегів Неви виборола золоті медалі СРСР, розгромивши у останньому турі чемпіонату харківський „Металіст” із рахунком 4:1.
Сьогодні синьо-біло-блакитні подужали „Сатурн” із куди менш вражаючим рахунком 1:0
Але все це деталі. Статистика.

А найкайфовіше те, що „Зеніт” – ч е м п і о н !!!
Разом із фінальний свистком до мільйонів уболівальників пітерців прийшло Щастя.
Це дивовижний букет відчуттів від ейфорії до спустошення.
„Зеніт” – чемпіон і я жалкую, що зараз у Дніпрі, а не у Санкт-Петербурзі…
Я так довго чекала на це чемпіонство…
У Пітері почалося моє захоплення футболом. Це місто має велике значення для мене.
Це і моя перемога.
Вітаю усіх вболівальників „Зеніта”. Усіх пітерців.
Із п е р е м о г о ю !!! Ми зробили це.
Віва, Зеніт! Віва, Пітер!

Європа нас опустила.
Конкретно і надовго.
Цей єврокубковий сезон показав, що футбольній Україні нічого там робити.
Ці програші - це навіть не тенденція. Це об’єктивна реальність.
Тенденція – це коли «Динамо» пропускає у кожній зустрічі. Оце – тенденція.
А програвати грандам із розгромним рахунком – це вже традиція.
«Динамо» стає доброю феєю, котра роздарює командам-суперницям очки. Абсолютно «безвоздмездно», як казало Сова у «Вінні Пуху».
«В вас ще немає очок для проходження в груповий раунд ЛЧ?! Тоді «Динамо» їде до вас! Чи краще ви к нам…»
Прикро.
Я не прихильник того, щоб після поразки одразу говорити про кризове становище. Але заглянемо правді у вічі. Поглянемо на результати хоча б минулої Ліги, на таблицю цієї, на турнірну таблицю ЧУ врешті решт.
Що це, як не криза?
Ми так тішимося своїм чемпіонатом…. «Динамо» минулого сезону фінішувало першим. Першим з кого?!
Давайте визнаємо. Футбол в Україні – це комічне видовище.
Це ж якась футбольна «кунсткамера».
У Англії цілком нормально, коли гранди втрачають очки у іграх із командами з низу турнірної таблиці. В нас же ж: виграш Охтирки у «Динамо» подається як «несподіванка» туру. А коли «Кривбас» скривдив «Шахтар» спортивні видання взагалі охрестили це сенсацією. Тоді може вже сьогодні будемо починати відливати медалі кротам?!
Про підтримку команд я взагалі мовчу. Це інша тема. Болюча тема.

Але все це можна пережити. Можна пристосуватися. Почати не помічати цього.
А ось коли цей сором постає перед усією Європою… це дуже боляче.

“Ну кто сказал, что в Европе нет легких матчей? После этого замечательного матча данное клише надо выкинуть в мусорное ведро. Киевская защита была просто беспомощной, и ей будет очень тяжело устоять против любого мало-мальски достойного соперника. “Динамо” выглядело ужасно. Можно сказать, что смешно. Команда Фергюсона “вынесла” их с замечательной эффективностью и продолжает демонстрировать, “кто в Европе хозяин” (Daily Mail)

П.С. Уж не знаю «хто в Європі хазяїн», але це точно не МЮ… ))) (прим. автора)

Із щоденника Владислава Радімова:
“В матче второго круга с «Ростовом» мне мячом попали по яйцам”
Просто і зрозуміло. А головне конкретно.
…Смішно. Просто смішно…
Особливо у порівнянні із літературними потугами Тимощука: )))
“Блохин и Воронин вряд ли могли интеллигентно обсудить пропущенный гол”

„Дніпро” їде додому із перемогою!!! 2:4
О май Гад! Що зі мною сьогодні було…
Велике дякую Андрію за оперативну інформацію по sms.
В мене гади із ЖЕКА вимкнули світло на самому початку трансляції.
*Хоча ви знаєте, це ще нічого… Ось в Тави вимкнули світло якраз посеред фіналу ЛЧ… Мені теж довелося працювати online-sms-кореспондентом.
Уявіть. Ви знаєте, що це показують, а ви не можете це подивитися. Ото справжня халепа…*
Ще раз проматюкаю наші канали. Мля. Така результативна гра! 
Як можна було показувати замість цього Гамбург?! Кому він потрібен? Свині.

Та „Дніпро” потішив. Це стало вже гарною традицією дніпропетровської команди у цьому сезоні. Нехай продовжують це робити і надалі.
Насторожує те, що ми пропускаємо 2 м’ячі від такого суперника як „ГКС”… Але я гру не бачила і висновки робити зарано.
Зважаючи на проблеми із Назаром, Кравою та Горобчиком, ми непогано викрутилися.
З перемогою нас!
Шкода, що ми цього не бачили…

„Зеніт” показує клас. 3:0
Типу хтось справді вважав, що у „Злате” є хоча б гіпотетичні шанси ))).
Дякую своїм пітерським кореспондентам )))
З приводу цього матча проматюкаю ще й Мегаспорт.
„Нам шкода бабла, так що дивіться якусь …”
Самі дивіться. Свині.

“Дніпро” - “Закарпаття” 0:0
Закарпатські хлопці гарно вміють тільки захищатися. “Закарпаття” в атаці - це просто смішно. А ось наглухо закрити прохід до своєї рами - це в них виходить на “відмінно”!
А ми, нажаль, не знаємо як грати проти таких команд. Та ще і фарту не було.
У світі цього щось трішки моторошно перед грою у Польші. Так як “ГКС” буде грати так само… Але, на відміну від наших учорашніх гостей, ляхи можуть ще і забити…

Ну що…
Початок нового робочого тижня. Настрій… так собі. Хочу спати.

Вчора відбулася ще одна зустріч віртуальних знайомих.
Себто мене і пана WotE. У миру – Андрія.

Дніпропетровськ – привітне містечко.
Тим більше коли до нас приходять без меча (а точніше було б «без м’яча»).

Довгоочікувана зустріч біля цирку.
Андрій виявився таким, яким я його і уявляла. Я ж бачила його фотку до цього!
Пароль «Ліверпуль – чемпіон!». Відповідь «Істинно Чемпіон!»
Уявляєте ситуацію, якщо б я підійшла не до того хлопця?! «Ліверпуль – чемпіон!»… )))
На щастя Андрій був біля цирку один.

Близькість Дніпра не полегшувала страждань від неймовірної спеки.
Лише наш клубний спонсор «Біола» міг втомувати спрагу.
Фізичні потреби виявились важливішими за клубний патріотизм шанувальника «Металіста», і довелося Андрієві сьорбати мінеральну воду «Дніпра» )))))))

Діорама «Битва за Дніпро» потішила.
Давно там не була. Неймовірно красиве полотно!
Ну і кондиціонер…

Наступна зупинка – історичний музей.
Потішилися з кам’яних баб.

У музеї Андрія прийняли за іноземця. )))
«Він розуміє?». Навіть більше ніж ви думаєте.

Не пригадаю коли востаннє була у нашому історичному музеї.
Було дуже цікаво. Там такі молоді екскурсоводи… ))) Та я шуткую.
Багато нових цікавих фактів. Та й оновити у пам’яті експозицію було непогано.
Про «Дніпропетровськ - фабрика смерті» раджу запам’ятати. Усім. )))

Обідали ми по-японськи. Суши.
Все по правилам: паличками. Для першого разу Андрій непогано впорався.
Суцільна користь.

Ближче до початку матча «Металіст» - «Шахтар» пішли у спорт-бар «3-й тайм».
Влаштувалися за столом, замовили пива і почали чекати на початок гри.
Треба сказати, що і я, і мій харківський друг підійшли серйозно до питання підтримки своїх улюбленців. Я вдягнула кепку «Ліверпуль», а Андрій із самого Харкова привіз розу «Металіста».
Але день виявися нещасливим для МХ. Поразка 1-3 від кротів.

Коли із Луганська прийшла радісна звістка про 0-1 «Дніпра», вирішила-таки замовити салат «Дніпро – чемпіон»
Посміхнуло, коли Андрій говорить дівчинці: «Нам будь ласка два пива 0,3, крабовий салат і… сама кажи що ти там замовила». ))). Не один ультрас МХ при повному розумі таке не вимовить. Навіть якщо його катувати.
А салат, доречи, виявися доволі смачним. А «чемпіон», мабудь тому що до складу входять «шампіньйони».

Матч, заради якого ми і прийшли до «3-го тайму», «Ліверпуль» - «Челсі», так і не виявив сильнішого. 1-1. Але ми то з вами знаємо хто сильніший, правда?!
Після пива слідкувати за двома іграми одночасно мені виявилося важкувато. Не знаєш куди й дивитися. На те, як «Динамо» рве «Карпати», чи на красивий англійський футбол.

День закінчився дуже швидко.
Ось вже і на вокзал треба поспішати.
Із надією на наступну зустріч, проводжаю харківського гостя.
А тут мені й Санчес пише про 7-3 «Динамо»… Хокей на траві.

Треба було одразу піти додому, але… як зазвичай…
Ось тепер страшенно хочу спати.
Понеділок – день важкий.
Бляшанка «Carlsberg»… і життя налагоджується ))).
Тепер спати хочу ще більше.

28 липня

2.03
Лежу повністю виснажена. Взагалі ніяка.
Шалений день! Просто божевільний!
Насичений пригодами та враженями.
За сьогодняшний день здійснилися дві мої мрії.
Але про все по черзі…

7.56
Поїзд прибуває до Пітера.
Обійми. Поцілунки. Розпроси.

8.35
Дзвінок додому
“Вас непокоїть Російська Федерація” ;-)

11.53
Їду купляти атрибутику “Зеніта”.

12.23
Я стаю щасливим власником футболки із номером “44″ і написом “Тимощук” на спині, а також рози ФК “Зеніт”

Фраза у магазині:
- У вас Тимощук есть?
- А у вас есть 20 миллионов?
- ;-)

Вдягнула щойно придбану річ.

Відчуваю себе на 20 мільйонів ;-)

Мершій на матч!

13.03
Котлета по-київськи перед грою “Зеніт” - “Амкар” неподалік від Петровського.
Усе синьо-біло-блакитне. Вболівальники потроху підтягуються на стадіо.
Люди “розігріваються” перед матчем алкогольними напоями.
Із машин лунають пісні про “Зеніт”.

“Вийшло сонечко. Трава суха. Газон у гарному стані. Доща не передбачається. Видимість відмінна.
Коротше, все знову не на рахунок нашої команди” ;-)

“Маленький мальчик пошел на “Зенит”
Крикнул он громко: “”Амкар” победит”!
Долго пинали несчастное тело
Я бы вмешался, да били за дело”

13.46
На стадіо.

Я у захваті!
Люди! Ось як потрібно підтримувати свою команду!
80% людей у символіці клубу. Усі співають гімн.
Доречі я гімн “Зеніту” спеціально вивчала. Виявилось дарма.
Бо на великих екранах показували слова. Так що можна було і не витрачати часу та зусиль.

“Мы с тобой “Зенит”
Мы с тобой всегда
Ты не будешь один никогда”
Десь вже я таке чула… ;-)

14.00
Починається матч.

Рано почали. Аршавін-таки не виспався.
Та і уся команда спала по ходу всієї гри.
Ні одного натяка на гостроту біля ворот “Амкара”!
Усьго лише два (!) удара в створ ворот суперника за усю гру!
Як?! Як можна із такою грою претендувати на чемпіонство???

А ось трибунам - 6+!!!
Усі 90 хвилин офігевала.

16.00
Дружньо освистуємо гравців “Зеніта”, йдучих с поля.
Потім аплодуємо “Амкару”.
Усі розачаровані. Не буду повторювати слова, у яких це розчарування виражалося ;-)
Паршиво. Ще й Тимоха не грав.

16.23
На виході зі стадіо бачу Малафеєва в оточенні фанатів.
Гарний воротар. Та й окуляри в нього файні )))

17.01
Терміново “додому”!
Запізднюємося на “Ролінгів”!

18.32
Народу на Дворцовій - сила силенна!

18.54
Пройшли останній контроль.
Знайшли свої місця.

19.35
“Розігріває” нас якісь англійський гурт.
Непогано - це все, що я можу сказати про цей виступ.

20.23
Чекаємо

20.54
Все ще чекаємо…
Вже усі встигли “охолонути”. Навіщо тоді “розігрів”!?

21.07
Та скільки можна?!

21.36
З’являються дідусі із славетного гурту “Ролінг Стоунс”

21.56
Джагер стрибає по сцені як навіжений.
Драйв шалений!
Ритм. Танці.
Веселка над площею.
Характерний вокал Міка.
І сам він… так близько…
Аж не віриться!

Смалить чувак!

22.13
Знайомі хіти.
Усі танцюють на стільцях.

23.36
Фінальний салют.
Па-па, Ролінги!

23.58
Невський проспект стоїть.
50-ти тисячний натовп.
Усім кортить поділитися своєю радістю із оточуючими.
Але люди чомусь не розуміють такого пориву…
Люди із туристичних автобусів знімають цей безлад на камери.

01.21
Нарешті “вдома”!

01.58
Пляшку “Carlsberg” для вдалого завершення дня і, нарешті, с п а т и!

02.07
На стільці висить омріяна футболка “44″.
Отже дві мрії: сходити на гру “Зеніта” і побачити ж и в и х Ролінгів.
Засинаю із посмішкою на обличчі.
)))

21 липня
Чудовий день. …Був би… Якщо б не футбол. Та спека.

„Спартак” (М) – „Зеніт” 3:1
Довгоочікуване протистояння.
Як зазвичай у таких матчах, на чверть заповнена „Лужа”. Жахливе видовище скажу я вам. Може у цього стадіо і п’ять зірок, але виглядає він не дуже. Оці жовто-червоні місця… Штучний газон взагалі жах. Бр-р-р.

У першому таймі хтілося застрелитися, т.я. „Зеніт” взагалі не володів м’ячем. Ну нічогісінько не виходило. Взагалі нічого. Не впізнавала команду.
Як наслідок – гол у „наші” ворота. Дякуйте, що лише один!

Хотілося вже кинути псувати собі нерви і піти кудись, але тут відзначився Шава.
Із нічого. Просто із нічого зробив гол.
Воротар ступив. Фіксувати треба м’яч!
Андрій вибив шкуряну кулю прямісінько із рук шокованого рамника і… ГОЛ!

Несподівано. Алогічно. УРА!
Перерва. Надія є.

Другий тайм почали жваво. Виходить Денисов.
З’явилися якісь моменти. Заворушилися.

Атака за атакою.
То мЯсковський Спартак, то пітерський Зеніт.
Жваво. Динамічно. Цікаво.

І тут Малафєєв збиває Бистрова у карному майданчику.
Цілком виправдане вилучення і пеналь у ворота пітерців.
Павлюченко не залишив шансів Чонтофальські.

Що було далі, згадую як страшний сон..
Суцільні жовті картки.
„В вас ще немає гірчичника? Тоді суддя біжить до вас!”
Та ще цей коментатор, відверто вболіваючий за „Масскву”…

Випустили Калину. Пускай хлопчик пограється із м’ячем останні 10 хвилин.
„Якщо ти, …, заб’єш „Зеніту”…

Макс таки не забив… забили інші… рукою
?!?Зараховується?!?
Я взагалі-то людина миролюбива, але у цей момент мені хотілося побити арбітра.

Ще й Тимоха отримав гірчичник за розмови.
4 жовті і він пропускає наступний матч. А я якраз на наступний матч їду до Пітеру!!! Мля…

Доречі про Калину. Не забити такий м’яч… це ще треба постаратися.
Як можна було поцілити у штангу?
Та ні. Я рада, що він не забив моєму „Зеніту”

Суддя роздав 12 жовтих карток!
6-6 по гірчичникам + 1 червона у „Зеніта”

СМС до Пітера:
«У меня шок! Хочется побить судью и комментатора»
СМС із Пітера:
«Аналогично»

ФК „Харків” – „Дніпро” 1:2
Потішив „Дніпро”.
Хоча ні. Потішив результат і Назаренко.
Коли прийшла і ввімкнула ТВ, ми вигравали 0:1.
Коли я дізналася, що був автогол, засмутилася. „Нічого самі не можемо!”
А коли видалили Шершуна, схопилася за голову.
„Невдалий сьогодні день для моїх команд…”

„Якщо пропустемо – не відіграємось”
Пропустили. Відігралися.
Дякувати Богу і Назару.
Шикарний удар!

1:2
Доречі, як я і прогнозувала. ;-)
Життя налагоджується!

У Воробья нічого не виходило. Ну… буває.
Свідерський сподобався.
Та й захист не підвів.

Як сказав Massimo Slam: ”Все ще попереду!”

Життя налагоджується.
Ось і дощ пішов… ;-)

«Досвідчений футболіст нанесе удару по воротам вашого суперника, піде на добивання, красиво впаде у карному майданчику. Якщо потрібно, відпрацює у захисті…»

У вівторок, 17 липня, український форвард “Ліверпуля” Андрій Воронін у рамках товариського матчу відзначився дублем у ворота однієї з найсильніших команд бундесліги - Вердера.
Уже на третій хвилині Андрій перехопив недбалий пас захисника бременців, вийшов один на один з Візе і спокійно переграв голкіпера.
А переможний гол Воронін провів на 60-й хвилині. Хаві Алонсо пасом зі штрафного вивів українця на ударну позицію у штрафний і Андрій не підвів.

Офіційний сайт Ліверпуля назвав українця кращим гравцем матчу і знову вручив йому капітанську пов’язку.
Фернандо Торрес, який замінив Вороніна, в останні хвилини матчу у своєму звичному стилі споганив два чудові моменти.

За матеріалами: Football.ua