Слухаю „DEPHAZZ”.
Башка гудить.
Скрепочка у Ворді блимає оченятами. Дурацький помічник.
Не знаю за що хвататися.
Здається відпочивати почну лише сівши у потяг.

Думками вже у Петербурзі.
Завтра порішаю усе на роботі.
Зробила все, що від мене залежало. Навіть більше.

У суботу у Пітері концерт „Ролінг Стоунс”.
І у зв’язку з цим гра „Зеніт” – „Амкар” перенесена на 14.00
Щоб не було пробок у метро. Та і в інших місцях.
Ну що ж… „Із корабля – на бал”. Тільки до цього треба ще встигнути купити якусь зенітовську символіку. Чи може у футболці „Дніпра” піти? Кольори то однакові… Та і наші клуби „брати довіку”…
Але ні. То не діло… Вконче необхідна футболка із номером „44” ;-)
Квитки на матч для мене вже придбали. Так що мені не доведеться чекати у черзі.

А „Амкар” сука сильний…
Може підпортити настрій… Та не будемо загадувати.
„Зеніт” – чемпіон. Без варіантів.
Шкода, що Тимоха не зіграє. Я б із прапором пішла. А так навіщо? Для кого?

Дуже хотілося б потрапити на концерт Ролінгів на Дворцовій площі, та там мабудь народу досхочу буде. Але це ми теж побачимо. Джагер рулить!

Гарна музика у „Дефаз”. Легка і невимушена.
Треба буде сформувати плейліст для Пітера.
За кордоном особливо полюбляю слухати українські пісні.
Треба буде їх туди побільше…
„Ля-ля-ля, гривня краще рубля”. У Росії – ні. Що там купиш за гривні?! ;-)

Ось я покінчила із проектом під кодовою назвою „Малазієц”.
Сподіваюсь, що замовникам буде комфортно жити у цій квартирі…

А я думками вже у Пітері.
У мобільному на рінгтоні вже стоїть чергове „Я вболіваю за „Зеніт””
Чекай, північна столиця!

Ви вірите у дива?
Ви вірите у долю?
Я – не знаю.
Я вірю у себе.
Я вірю у вибір.
Я вірю у свободу.
Я – господар власного життя.
Треба творити дива, а не вірити у них.
Дива трапляються. Але дива - це результат фізичної та емоційної праці.

Я не вмію творити дива. Та мені б дуже цього хотілося.
А ще мені б дуже хотілося вірити у власні сили.
Мені цього дуже бракує.

Зліпаються очі.
Темно. Лише екран ноутбука висвітлює клаптик столу.
Робота стоїть.
Ноут потроху здихає.
Не можу сконцентруватися.
Холодно. Відкрите вікно.
Чутно все, що коїться на проспекті.
Проїхала вантажівка. По грохоту чую.
Музика у навушниках.
Зелений чай.
Бардак навколо.
Бардак у голові.
Одиноко. Тихо.
Добре…
Що в мене за звичка така: працювати вночі?
Може треба йти спати???

“УМС” - російський оператор
“Київстар” - Кучмівський
“Лайф” - Ахметовський

Обирай на свій смак ;-)

*повна дупа із цим стільниковим зв’язком… Це жахливе яйце добралось і до нас…*
*…все. Переходжу на «Київстар». Дістало. Щоб я ще платила невідомо кому (хоча ні, навпаки, відомо кому)*
*думаю над тим, який тарифний план обрати*
*на вулиці страшне пекло. 36 градусів!…*
*…добре, що в нас кондиціонер ;-)*
*в кафе дістався номерок «44»… Тимощук форева! %-)*
*шалений тиждень. Просто шалений*
*незабаром до Санкт-Петербургу. Треба ще стільки усього зробити!*
*треба буде закачати у мобілку мелодію «Я вболіваю за «Зеніт»».  Ну не «Віва, Україна!» використовувати як рінгтон у Пітері?! ;-)*
*який бордельєро у нас в офісі!…*
*…треба прибратися…*
*…хоча ні, облом. Пізніше. Коли закінчимо роботу над квартирою у Форосі*
*зміна номера телефону – важка справа. Треба буде витратитися на СМС для друзів*
*це «яйце» - просто жах! Такі гроші за логотип і таку фігню придумати… Може я чогось не розумію?!*

Може це мені так щастить, але я аж занадто часто бачу Назара та Русола.
Сьогодні не хто-небудь а сам Андрій, центральний захисник славетної команди «Дніпро» (Дніпропетровськ) пропустив мене на зебрі. Доречі, один із усіх тих, хто просто не звертав на мене уваги. Кого у наш час цікавлять пішоходи?
Зупиняється красивий чорний тонований джип. Думаю: «Хоч одна нормальна людина». Повертаюсь… і що ви думаєте? За бранкою… Русол.
Дякую за чемність.

Щось я його на вулицях нашого міста бачу частіше, ніж багатьох своїх знайомих…
Висновок: треба зустрітися із старими друзями. ;-)

П.С. Головне, щоб Русол не був таким же чемним на полі ;-)

*п’ятниця 13-го все-таки дурний день…*
*…жахливо дурний…*
*звідки в мене оцей синяк на лівій нозі?*
* «беда не приходит одна» - це точно! Перевірено мною*
*цей постійний біль зведе мене у могилу!*
*завтра – до стоматолога… але на котру годину???*
*завтра – матч із «кривими»*
*кажуть, у «Дніпра» нова форма… Цікаво…*
*…нестерпне свербіння у зубі…*
*я зараз когось поб’ю…*
*…спокійно, Надія, спокійно…*
*яка гарна футболка у хлопчика: жовто-блакитна, із номером «4» і написом «Тимощук» на спині… Тьотя теж таку футболку хоче…*
*…і припини гратися у футбол під тьотіними вікнами!*
* «В мене поганий настрій?!» А що, не видно?!*
*починає все дратувати*
*а зараз ще замовники прийдуть…*
*…чогось вони затримуються*
*треба піти випити зеленого чаю. Заспокоїтися. Може і зубний біль припиниться…*
*надія вмирає останньою. Ніфіга він не припинився*
*дзвонила головний архітектор… Щось усі сьогодні якісь знервовані…*
*одна радість: робочий день закінчується*

Ніч Івана Купала.
Давнє слав’янське свято. Язичниське свято.
Свято єднання води і вогню. Мужності та жіночності.
У цю ніч хлопці та дівчата шукають собі пару.
Дівчатка пускають у воду веночки, а хлопці нижче по течії їх ловлять.
Потім вони разом стрибають через багаття.
Все це супроводжується піснями та плясками. 

Ось так дуже стисло можно описати те дійство, що коїлося на Монастирському острові у ніч з 6 на 7 липня. 

Задовго до початку до місця події почали стікатися люди.
Файнезні дівчата у вишиванках, статні хлопці, які в українському вбранні виглядають, здається, ще приваблівіше. А ось дівчини у образі мавок та русалок. Була навіть одна відьма.

Дуже потішила кількість людей, які прийшли у аутентичному вбранні.

Ми влаштувалися під деревом біля води. Поруч із нами хлопці грали на барабанах. Трошки подалі дівчина тренувалася жонглувати вогнем. Красиво.

Дістала із рюкзака жовто-блакитну хусточку і мій улюблений багатостражнальний прапор, який побував і у Бельгії, і у Франції, в Києві, у Львові і ось тепер він зі мною на березі Дніпра.

Знайомі „мавки” повісили мені на шию головку чесноку. Є така традиція: дівчатка вішають на шию чеснок, а хлопці – перець.

Пішли до води. „Мочити кінцівки”. Несподівано влаштовалось імпровізоване фотофіксування усіх з усіма. ;-)
Дружня атмосфера. Посмішки. Ось неподалік дівчата плетуть собі веночки.
Близкість Дніпра наповнює свято особливим прадавнім змістом.
Блукаю берегом. Вода приємно омиває ноги.

І почалося свято…
Величезне багаття.
Дикі українські танці навколо вогню.
Барабани. Дикі ритми. Мокрі вишиванки.
Етнічна музика. Посмішки. Українська мова.
Пускання вінків. Стрибки через багаття.
І танці, танці, танці…
Так. Справні дикі танці.

Це було по-справжньому круто!

Прадавні традиції та сучасна культура. Вишиванки та джинси. Давні обряди під сучасні ритми.

Виснажені, усілися навколо вогню. Якись парубок читав нам свої вірші. Сподобалось.
Усі зачаровано дивилися то на Дніпро із чарівною лунною доріжкою, то на зоряне небо, то на гру язиків вогню.

Коли багаття почало згасати, усі пісні було заспівано, а кінцівки почали мерзнути, ми рванули додому.
Вертання у велике місто далось нам нелегко.
Великий контраст.

…………………………………………………………………………………..
Прокинувшись, почуяла як волосся все ще пахне вогнем та Дніпром.
Приємно.
Набагато приємніше, аніж сигарками нічного клубу… 

Viva, Україна!

Червоні очі.
Пропахле сигарками волосся.
Дводневний паті-марафон.

В мене більше не болить зуб.
В останні дні один з моїх „білих друзів” дуже мене непокоїв.
Зудів, болів, стріляв.
І ось учора мені видалили нерв з його коріння.
Так що ще на одне нервове закінчення у моєму организмі стало менше.
Не знаю радіти з цього приводу чи сумувати.
Мабудь радіти. Тепер він нічого не буде відчувати. І, як наслідок, не буде боліти. А це є, безперечний гуд.
Я хожу дуже щаслива з цього приводу.
Одже в мене тимчасова пломба і у перспективі ще один візит до цього жахливого крісла…

Я щаслива. Що потрібно людині для щастя? Якщо людині стало погано, достатньо зробити так, як було раніше. І ось воно, щастя! ;-)

Фраза дня від Лесі: «Ну і що, що живіт? Зате титьки є. Хлопці тільки на титьки й клацають»

А ще Кличко молодший побив наступного негра. Ой, вибачте, забула про «політкоректність», афроамеріканця.
У клубі розбрілися хто куди, а я – до телевізора у джаз зал. Вболівати за Володимира. І він, як і завжди, не підвів :-)
Дуже приємно бачити малюсенький український прапорець у лівому нижньому куту екрану поруч із написом «Volodimyr Klichko”
Святкувала перемогу зеленим чаєм.
А вечірка тільки починалася…
……………………………………………….
Дві ночі промайнуло, лишив мені на згадку головний біль та червоні заспані очі.

00.07
Сиджу дивлюся перший російский канал.
Боротьба за Олімпіаду 2014

Навіщо роздувати таку шуміху?
Навіщо такий пафос?
Навіщо здіймати такий галас?
Дивлюся і не розумію.
Больніше буде у разі програшу…

Але почекаємо – побачимо.

Малахов, як завжди, жахливий.
ЯК?! Як може людина із дефектами мовлення претендувати на роль ведучого на першому національному каналі країни?! А він не лише там працює, а й виходить в ефір у прайм-тайм… Шок не проходить. Питання залишаються.

Побачила Мітрофанова. Проблювалася. Рідкісна свиня.
Газаєв. От сучий сину… ;-)
Жиріновскький. Рідкісне ток-шоу на російському телебаченні в останній час проходить без Володимира Вольфовича. Місцевий клоун.

Боже, скільки галасу…
Набридло.
Треба припиняти цю істерію.
Але я додивлюся до кінця. Із принципу.

В мене починається передозування зайвою негативною інформацією.
Передозування пафосом.
Але я додивлюся…
Я витримаю це постійне «Е-е-е-е» МаЛАХова.

00.38
Зальцбург – па-па!
Йдіть спати!

00.49
Голосування другого туру закінчилося.
Продовжую мужньо чекати на результат.
Приблизно через годину дізнаємось…
Хоча у Сочах усі в будь-якому випадку нап’ються ;-)

01.30
Мітрофанов все-таки козел…
При чому тут Вашингтон?!
Усюди маряться привіди?

01.33
Дай мені сили дожити до церемонії оголошення результатів…

01.45
Слуцька та Овербух – молодці.
Приємно та цікаво слухати.
У Іри дуже тепла посмішка.

01.51
Знову Малахов…
А це означає, що оголошення результатів не за горами.

02.01
Нарешті Гватемала.
Пани судді – члени міжнародного олімпійського комітету.
О! Знайоме обличчя. Бубка. Приємно. Мабудь голосував за Сочі. 99% що це так. А за кого ще?

Довга офіційна частина. Ну яка ж довга… Я спати вже хочу.
Я так розумію, що ще хвилин 20 в мене є.
Піду приготую собі зелений чай…

02.23
Ось. Конверт.

Олімпіада 2014 проїде… в… в…. СОЧІ!!!!!!!!
………………………………………………………
Усім дякую. Усім спати.
;-)
Ну що? Їдемо до Сочі?