Біда №1: пенсіонери
«Держава ефективно бореться лише зі стариками» (с) Задорнов
Учора перевела пенсіонерку через дорогу. Вдруге в житті. Та довела додому. Невже ми будемо такими ж безпорадними та покинутими?

Біда №2 торгівельний центр біля НСК «Олімпійський»
Мене виводить байдужість забудовників до загальнодержавних проблем. Мабуть доведеться все-таки пертися на «футбольний майдан».

Біда №3: шахти
По «Діскавері» показують «найекстрімальнішу та найнебезпечнішу роботу в світі» - ловлю крабів на Алясці. Вони мабуть ніколи не бували в українській шахті…

Біда №4: екологічна катастрофа
Дрейфуюча мазутна пляма біля узбережжя Криму це взагалі страшний сон еколога! А найдивовижніше те, що до сих пір нічого не робиться. Люди вручну (!) виловлюють мазут. Ми можемо втратити і так занедбаний курорт!

Біда №5: дороги
А наші дороги… Вони не пристосовані ні до чого: ані до пересування ними транспортних засобів, ані прогулянок у взутті на підборах.
«Будь-яка машина на території України автоматично стає позашляховиком».
А гостинно відкриті люки, це що? …

Біда №6: «Динамо»
Не захист, а прохідний двір…
Такі ігри треба транслювати із червоним квадратиком у правому нижньому куті екрану…
«Наступна наша поразка запланована на 12 грудня»

Біда №7: пофігізм влади до усіх цих проблем
“Яка коаліція?! Країна в дупі!”

Європа нас опустила.
Конкретно і надовго.
Цей єврокубковий сезон показав, що футбольній Україні нічого там робити.
Ці програші - це навіть не тенденція. Це об’єктивна реальність.
Тенденція – це коли «Динамо» пропускає у кожній зустрічі. Оце – тенденція.
А програвати грандам із розгромним рахунком – це вже традиція.
«Динамо» стає доброю феєю, котра роздарює командам-суперницям очки. Абсолютно «безвоздмездно», як казало Сова у «Вінні Пуху».
«В вас ще немає очок для проходження в груповий раунд ЛЧ?! Тоді «Динамо» їде до вас! Чи краще ви к нам…»
Прикро.
Я не прихильник того, щоб після поразки одразу говорити про кризове становище. Але заглянемо правді у вічі. Поглянемо на результати хоча б минулої Ліги, на таблицю цієї, на турнірну таблицю ЧУ врешті решт.
Що це, як не криза?
Ми так тішимося своїм чемпіонатом…. «Динамо» минулого сезону фінішувало першим. Першим з кого?!
Давайте визнаємо. Футбол в Україні – це комічне видовище.
Це ж якась футбольна «кунсткамера».
У Англії цілком нормально, коли гранди втрачають очки у іграх із командами з низу турнірної таблиці. В нас же ж: виграш Охтирки у «Динамо» подається як «несподіванка» туру. А коли «Кривбас» скривдив «Шахтар» спортивні видання взагалі охрестили це сенсацією. Тоді може вже сьогодні будемо починати відливати медалі кротам?!
Про підтримку команд я взагалі мовчу. Це інша тема. Болюча тема.

Але все це можна пережити. Можна пристосуватися. Почати не помічати цього.
А ось коли цей сором постає перед усією Європою… це дуже боляче.

“Ну кто сказал, что в Европе нет легких матчей? После этого замечательного матча данное клише надо выкинуть в мусорное ведро. Киевская защита была просто беспомощной, и ей будет очень тяжело устоять против любого мало-мальски достойного соперника. “Динамо” выглядело ужасно. Можно сказать, что смешно. Команда Фергюсона “вынесла” их с замечательной эффективностью и продолжает демонстрировать, “кто в Европе хозяин” (Daily Mail)

П.С. Уж не знаю «хто в Європі хазяїн», але це точно не МЮ… ))) (прим. автора)

Пусті думки. Зовсім недоречні.
Лізуть до голови.
Треба їх гнати від себе як надалі.
Ну що вони із собою принесуть?
Розпач. Смуток. Депресію.
Треба дивитися вперед. Треба йти далі.
Не треба роздивлятися старі знімки. Це – минуле.
Майбутнє десь там, за вікном.
Не треба консервувати враження. Треба створювати нові.
Це означає жити. Це означає йти вперед.

Я люблю фотографії. І в той же час ненавиджу.
Бо в кожній з цих фотографії – часточка мене. І саме ця частка відповідає за емоційну пам’ять. Дивлюсь – і події ніби оживають. А фотокарток із роками стає все більше…
А що залишається людині у зрілому віці? Спогади.
Бо частинки себе ми залишаємо усюди, де буваємо.
Вони у піснях, які ми слухали. Вони у фотоальбомах, вони у картинах, що ми дивилися або навіть писали. Вони у записах, у речах.
Ми даруємо їх близьким і друзям. І це найдоречніше їх застосування.
Вони – усюди.
Це є добре? Мабуть, що так.
Бо виходить, що ми усюди.
Ми – це наша вулиця, наше місто, наша країна, наша планета.
Так давайте будемо дарувати себе частіше.
…Але не жити цими спогадами. Бо час для цього ще буде…

Ну що?

Усі виконали свій громадянський обов’язок?

Я - так.

Прийшла, роздивилася усміхнені обличчя на плакатах…, і пішла до кабинки, де і реалізувала своє конституційне право.

Давайте будемо тішити себе тим, що в нас є хоча б така свобода. Свобода вибору.

Наша незалежність полягає в тому, що ми поставили хрестик, і від нас вже нічого не залежить.

…завтра вибори, а я ще не визначилась…

„Дніпро” їде додому із перемогою!!! 2:4
О май Гад! Що зі мною сьогодні було…
Велике дякую Андрію за оперативну інформацію по sms.
В мене гади із ЖЕКА вимкнули світло на самому початку трансляції.
*Хоча ви знаєте, це ще нічого… Ось в Тави вимкнули світло якраз посеред фіналу ЛЧ… Мені теж довелося працювати online-sms-кореспондентом.
Уявіть. Ви знаєте, що це показують, а ви не можете це подивитися. Ото справжня халепа…*
Ще раз проматюкаю наші канали. Мля. Така результативна гра! 
Як можна було показувати замість цього Гамбург?! Кому він потрібен? Свині.

Та „Дніпро” потішив. Це стало вже гарною традицією дніпропетровської команди у цьому сезоні. Нехай продовжують це робити і надалі.
Насторожує те, що ми пропускаємо 2 м’ячі від такого суперника як „ГКС”… Але я гру не бачила і висновки робити зарано.
Зважаючи на проблеми із Назаром, Кравою та Горобчиком, ми непогано викрутилися.
З перемогою нас!
Шкода, що ми цього не бачили…

„Зеніт” показує клас. 3:0
Типу хтось справді вважав, що у „Злате” є хоча б гіпотетичні шанси ))).
Дякую своїм пітерським кореспондентам )))
З приводу цього матча проматюкаю ще й Мегаспорт.
„Нам шкода бабла, так що дивіться якусь …”
Самі дивіться. Свині.

Бувають такі миті, коли потрібні умови і фактори сходяться в одній точці простору та часу, і виникає дивне відчуття…

Світло у вікно.
Сонячний промінь.
Музика… така знайома, така природна і така органічна до цієї миті.
Тиша навкруги.
Недоречні думки.
Аромат чаю.
І обов’язково самотність.
І тоді… можна щось відчути.
Затриматись на хвилину.
Завмерти.
І смакувати цю миттєвість.
І боятися поворушитися, щоб не зруйнувати душевної гармонії.

…А потім труханути головою, відганяючи перші симптоми осінньої депресії…
…і жити далі…

*…що робити?… Роботи нема. Грошей нема. Хоча, настрою щось робити теж нема ;-)*
*літо закінчується. …млин…*
*пиво і зелений чай – найкраще в світі поєднання )))*
*чому українські канали не показують ігри своїх команд у кубку УЕФА? Маразм. «Ми за розвиток і популяризацію футболу?!» Ага… Бачу-бачу…*
*…ну що ж, on-line, так on-line…*
*на вулиці вже не так спекотно як два дні тому. Осінь, млин…*
*…ось і Вакарчук виспівує «хо-о-олодно-о». Не хочу!*
*живу мріями про вояж до Києва на гру з італійцями…*
*…а треба ще знайти футболку збірної із номером «4» ;-)*
*пішла за ще однією чашкою зеленого чаю*

“Дніпро” - “Закарпаття” 0:0
Закарпатські хлопці гарно вміють тільки захищатися. “Закарпаття” в атаці - це просто смішно. А ось наглухо закрити прохід до своєї рами - це в них виходить на “відмінно”!
А ми, нажаль, не знаємо як грати проти таких команд. Та ще і фарту не було.
У світі цього щось трішки моторошно перед грою у Польші. Так як “ГКС” буде грати так само… Але, на відміну від наших учорашніх гостей, ляхи можуть ще і забити…

28 липня

2.03
Лежу повністю виснажена. Взагалі ніяка.
Шалений день! Просто божевільний!
Насичений пригодами та враженями.
За сьогодняшний день здійснилися дві мої мрії.
Але про все по черзі…

7.56
Поїзд прибуває до Пітера.
Обійми. Поцілунки. Розпроси.

8.35
Дзвінок додому
“Вас непокоїть Російська Федерація” ;-)

11.53
Їду купляти атрибутику “Зеніта”.

12.23
Я стаю щасливим власником футболки із номером “44″ і написом “Тимощук” на спині, а також рози ФК “Зеніт”

Фраза у магазині:
- У вас Тимощук есть?
- А у вас есть 20 миллионов?
- ;-)

Вдягнула щойно придбану річ.

Відчуваю себе на 20 мільйонів ;-)

Мершій на матч!

13.03
Котлета по-київськи перед грою “Зеніт” - “Амкар” неподалік від Петровського.
Усе синьо-біло-блакитне. Вболівальники потроху підтягуються на стадіо.
Люди “розігріваються” перед матчем алкогольними напоями.
Із машин лунають пісні про “Зеніт”.

“Вийшло сонечко. Трава суха. Газон у гарному стані. Доща не передбачається. Видимість відмінна.
Коротше, все знову не на рахунок нашої команди” ;-)

“Маленький мальчик пошел на “Зенит”
Крикнул он громко: “”Амкар” победит”!
Долго пинали несчастное тело
Я бы вмешался, да били за дело”

13.46
На стадіо.

Я у захваті!
Люди! Ось як потрібно підтримувати свою команду!
80% людей у символіці клубу. Усі співають гімн.
Доречі я гімн “Зеніту” спеціально вивчала. Виявилось дарма.
Бо на великих екранах показували слова. Так що можна було і не витрачати часу та зусиль.

“Мы с тобой “Зенит”
Мы с тобой всегда
Ты не будешь один никогда”
Десь вже я таке чула… ;-)

14.00
Починається матч.

Рано почали. Аршавін-таки не виспався.
Та і уся команда спала по ходу всієї гри.
Ні одного натяка на гостроту біля ворот “Амкара”!
Усьго лише два (!) удара в створ ворот суперника за усю гру!
Як?! Як можна із такою грою претендувати на чемпіонство???

А ось трибунам - 6+!!!
Усі 90 хвилин офігевала.

16.00
Дружньо освистуємо гравців “Зеніта”, йдучих с поля.
Потім аплодуємо “Амкару”.
Усі розачаровані. Не буду повторювати слова, у яких це розчарування виражалося ;-)
Паршиво. Ще й Тимоха не грав.

16.23
На виході зі стадіо бачу Малафеєва в оточенні фанатів.
Гарний воротар. Та й окуляри в нього файні )))

17.01
Терміново “додому”!
Запізднюємося на “Ролінгів”!

18.32
Народу на Дворцовій - сила силенна!

18.54
Пройшли останній контроль.
Знайшли свої місця.

19.35
“Розігріває” нас якісь англійський гурт.
Непогано - це все, що я можу сказати про цей виступ.

20.23
Чекаємо

20.54
Все ще чекаємо…
Вже усі встигли “охолонути”. Навіщо тоді “розігрів”!?

21.07
Та скільки можна?!

21.36
З’являються дідусі із славетного гурту “Ролінг Стоунс”

21.56
Джагер стрибає по сцені як навіжений.
Драйв шалений!
Ритм. Танці.
Веселка над площею.
Характерний вокал Міка.
І сам він… так близько…
Аж не віриться!

Смалить чувак!

22.13
Знайомі хіти.
Усі танцюють на стільцях.

23.36
Фінальний салют.
Па-па, Ролінги!

23.58
Невський проспект стоїть.
50-ти тисячний натовп.
Усім кортить поділитися своєю радістю із оточуючими.
Але люди чомусь не розуміють такого пориву…
Люди із туристичних автобусів знімають цей безлад на камери.

01.21
Нарешті “вдома”!

01.58
Пляшку “Carlsberg” для вдалого завершення дня і, нарешті, с п а т и!

02.07
На стільці висить омріяна футболка “44″.
Отже дві мрії: сходити на гру “Зеніта” і побачити ж и в и х Ролінгів.
Засинаю із посмішкою на обличчі.
)))