Бувають такі миті, коли потрібні умови і фактори сходяться в одній точці простору та часу, і виникає дивне відчуття…

Світло у вікно.
Сонячний промінь.
Музика… така знайома, така природна і така органічна до цієї миті.
Тиша навкруги.
Недоречні думки.
Аромат чаю.
І обов’язково самотність.
І тоді… можна щось відчути.
Затриматись на хвилину.
Завмерти.
І смакувати цю миттєвість.
І боятися поворушитися, щоб не зруйнувати душевної гармонії.

…А потім труханути головою, відганяючи перші симптоми осінньої депресії…
…і жити далі…

*…що робити?… Роботи нема. Грошей нема. Хоча, настрою щось робити теж нема ;-)*
*літо закінчується. …млин…*
*пиво і зелений чай – найкраще в світі поєднання )))*
*чому українські канали не показують ігри своїх команд у кубку УЕФА? Маразм. «Ми за розвиток і популяризацію футболу?!» Ага… Бачу-бачу…*
*…ну що ж, on-line, так on-line…*
*на вулиці вже не так спекотно як два дні тому. Осінь, млин…*
*…ось і Вакарчук виспівує «хо-о-олодно-о». Не хочу!*
*живу мріями про вояж до Києва на гру з італійцями…*
*…а треба ще знайти футболку збірної із номером «4» ;-)*
*пішла за ще однією чашкою зеленого чаю*