Ну що…
Початок нового робочого тижня. Настрій… так собі. Хочу спати.

Вчора відбулася ще одна зустріч віртуальних знайомих.
Себто мене і пана WotE. У миру – Андрія.

Дніпропетровськ – привітне містечко.
Тим більше коли до нас приходять без меча (а точніше було б «без м’яча»).

Довгоочікувана зустріч біля цирку.
Андрій виявився таким, яким я його і уявляла. Я ж бачила його фотку до цього!
Пароль «Ліверпуль – чемпіон!». Відповідь «Істинно Чемпіон!»
Уявляєте ситуацію, якщо б я підійшла не до того хлопця?! «Ліверпуль – чемпіон!»… )))
На щастя Андрій був біля цирку один.

Близькість Дніпра не полегшувала страждань від неймовірної спеки.
Лише наш клубний спонсор «Біола» міг втомувати спрагу.
Фізичні потреби виявились важливішими за клубний патріотизм шанувальника «Металіста», і довелося Андрієві сьорбати мінеральну воду «Дніпра» )))))))

Діорама «Битва за Дніпро» потішила.
Давно там не була. Неймовірно красиве полотно!
Ну і кондиціонер…

Наступна зупинка – історичний музей.
Потішилися з кам’яних баб.

У музеї Андрія прийняли за іноземця. )))
«Він розуміє?». Навіть більше ніж ви думаєте.

Не пригадаю коли востаннє була у нашому історичному музеї.
Було дуже цікаво. Там такі молоді екскурсоводи… ))) Та я шуткую.
Багато нових цікавих фактів. Та й оновити у пам’яті експозицію було непогано.
Про «Дніпропетровськ - фабрика смерті» раджу запам’ятати. Усім. )))

Обідали ми по-японськи. Суши.
Все по правилам: паличками. Для першого разу Андрій непогано впорався.
Суцільна користь.

Ближче до початку матча «Металіст» - «Шахтар» пішли у спорт-бар «3-й тайм».
Влаштувалися за столом, замовили пива і почали чекати на початок гри.
Треба сказати, що і я, і мій харківський друг підійшли серйозно до питання підтримки своїх улюбленців. Я вдягнула кепку «Ліверпуль», а Андрій із самого Харкова привіз розу «Металіста».
Але день виявися нещасливим для МХ. Поразка 1-3 від кротів.

Коли із Луганська прийшла радісна звістка про 0-1 «Дніпра», вирішила-таки замовити салат «Дніпро – чемпіон»
Посміхнуло, коли Андрій говорить дівчинці: «Нам будь ласка два пива 0,3, крабовий салат і… сама кажи що ти там замовила». ))). Не один ультрас МХ при повному розумі таке не вимовить. Навіть якщо його катувати.
А салат, доречи, виявися доволі смачним. А «чемпіон», мабудь тому що до складу входять «шампіньйони».

Матч, заради якого ми і прийшли до «3-го тайму», «Ліверпуль» - «Челсі», так і не виявив сильнішого. 1-1. Але ми то з вами знаємо хто сильніший, правда?!
Після пива слідкувати за двома іграми одночасно мені виявилося важкувато. Не знаєш куди й дивитися. На те, як «Динамо» рве «Карпати», чи на красивий англійський футбол.

День закінчився дуже швидко.
Ось вже і на вокзал треба поспішати.
Із надією на наступну зустріч, проводжаю харківського гостя.
А тут мені й Санчес пише про 7-3 «Динамо»… Хокей на траві.

Треба було одразу піти додому, але… як зазвичай…
Ось тепер страшенно хочу спати.
Понеділок – день важкий.
Бляшанка «Carlsberg»… і життя налагоджується ))).
Тепер спати хочу ще більше.