28 липня

2.03
Лежу повністю виснажена. Взагалі ніяка.
Шалений день! Просто божевільний!
Насичений пригодами та враженями.
За сьогодняшний день здійснилися дві мої мрії.
Але про все по черзі…

7.56
Поїзд прибуває до Пітера.
Обійми. Поцілунки. Розпроси.

8.35
Дзвінок додому
“Вас непокоїть Російська Федерація” ;-)

11.53
Їду купляти атрибутику “Зеніта”.

12.23
Я стаю щасливим власником футболки із номером “44″ і написом “Тимощук” на спині, а також рози ФК “Зеніт”

Фраза у магазині:
- У вас Тимощук есть?
- А у вас есть 20 миллионов?
- ;-)

Вдягнула щойно придбану річ.

Відчуваю себе на 20 мільйонів ;-)

Мершій на матч!

13.03
Котлета по-київськи перед грою “Зеніт” - “Амкар” неподалік від Петровського.
Усе синьо-біло-блакитне. Вболівальники потроху підтягуються на стадіо.
Люди “розігріваються” перед матчем алкогольними напоями.
Із машин лунають пісні про “Зеніт”.

“Вийшло сонечко. Трава суха. Газон у гарному стані. Доща не передбачається. Видимість відмінна.
Коротше, все знову не на рахунок нашої команди” ;-)

“Маленький мальчик пошел на “Зенит”
Крикнул он громко: “”Амкар” победит”!
Долго пинали несчастное тело
Я бы вмешался, да били за дело”

13.46
На стадіо.

Я у захваті!
Люди! Ось як потрібно підтримувати свою команду!
80% людей у символіці клубу. Усі співають гімн.
Доречі я гімн “Зеніту” спеціально вивчала. Виявилось дарма.
Бо на великих екранах показували слова. Так що можна було і не витрачати часу та зусиль.

“Мы с тобой “Зенит”
Мы с тобой всегда
Ты не будешь один никогда”
Десь вже я таке чула… ;-)

14.00
Починається матч.

Рано почали. Аршавін-таки не виспався.
Та і уся команда спала по ходу всієї гри.
Ні одного натяка на гостроту біля ворот “Амкара”!
Усьго лише два (!) удара в створ ворот суперника за усю гру!
Як?! Як можна із такою грою претендувати на чемпіонство???

А ось трибунам - 6+!!!
Усі 90 хвилин офігевала.

16.00
Дружньо освистуємо гравців “Зеніта”, йдучих с поля.
Потім аплодуємо “Амкару”.
Усі розачаровані. Не буду повторювати слова, у яких це розчарування виражалося ;-)
Паршиво. Ще й Тимоха не грав.

16.23
На виході зі стадіо бачу Малафеєва в оточенні фанатів.
Гарний воротар. Та й окуляри в нього файні )))

17.01
Терміново “додому”!
Запізднюємося на “Ролінгів”!

18.32
Народу на Дворцовій - сила силенна!

18.54
Пройшли останній контроль.
Знайшли свої місця.

19.35
“Розігріває” нас якісь англійський гурт.
Непогано - це все, що я можу сказати про цей виступ.

20.23
Чекаємо

20.54
Все ще чекаємо…
Вже усі встигли “охолонути”. Навіщо тоді “розігрів”!?

21.07
Та скільки можна?!

21.36
З’являються дідусі із славетного гурту “Ролінг Стоунс”

21.56
Джагер стрибає по сцені як навіжений.
Драйв шалений!
Ритм. Танці.
Веселка над площею.
Характерний вокал Міка.
І сам він… так близько…
Аж не віриться!

Смалить чувак!

22.13
Знайомі хіти.
Усі танцюють на стільцях.

23.36
Фінальний салют.
Па-па, Ролінги!

23.58
Невський проспект стоїть.
50-ти тисячний натовп.
Усім кортить поділитися своєю радістю із оточуючими.
Але люди чомусь не розуміють такого пориву…
Люди із туристичних автобусів знімають цей безлад на камери.

01.21
Нарешті “вдома”!

01.58
Пляшку “Carlsberg” для вдалого завершення дня і, нарешті, с п а т и!

02.07
На стільці висить омріяна футболка “44″.
Отже дві мрії: сходити на гру “Зеніта” і побачити ж и в и х Ролінгів.
Засинаю із посмішкою на обличчі.
)))