Червоні очі.
Пропахле сигарками волосся.
Дводневний паті-марафон.

В мене більше не болить зуб.
В останні дні один з моїх „білих друзів” дуже мене непокоїв.
Зудів, болів, стріляв.
І ось учора мені видалили нерв з його коріння.
Так що ще на одне нервове закінчення у моєму организмі стало менше.
Не знаю радіти з цього приводу чи сумувати.
Мабудь радіти. Тепер він нічого не буде відчувати. І, як наслідок, не буде боліти. А це є, безперечний гуд.
Я хожу дуже щаслива з цього приводу.
Одже в мене тимчасова пломба і у перспективі ще один візит до цього жахливого крісла…

Я щаслива. Що потрібно людині для щастя? Якщо людині стало погано, достатньо зробити так, як було раніше. І ось воно, щастя! ;-)

Фраза дня від Лесі: «Ну і що, що живіт? Зате титьки є. Хлопці тільки на титьки й клацають»

А ще Кличко молодший побив наступного негра. Ой, вибачте, забула про «політкоректність», афроамеріканця.
У клубі розбрілися хто куди, а я – до телевізора у джаз зал. Вболівати за Володимира. І він, як і завжди, не підвів :-)
Дуже приємно бачити малюсенький український прапорець у лівому нижньому куту екрану поруч із написом «Volodimyr Klichko”
Святкувала перемогу зеленим чаєм.
А вечірка тільки починалася…
……………………………………………….
Дві ночі промайнуло, лишив мені на згадку головний біль та червоні заспані очі.