28 липня

2.03
Лежу повністю виснажена. Взагалі ніяка.
Шалений день! Просто божевільний!
Насичений пригодами та враженями.
За сьогодняшний день здійснилися дві мої мрії.
Але про все по черзі…

7.56
Поїзд прибуває до Пітера.
Обійми. Поцілунки. Розпроси.

8.35
Дзвінок додому
“Вас непокоїть Російська Федерація” ;-)

11.53
Їду купляти атрибутику “Зеніта”.

12.23
Я стаю щасливим власником футболки із номером “44″ і написом “Тимощук” на спині, а також рози ФК “Зеніт”

Фраза у магазині:
- У вас Тимощук есть?
- А у вас есть 20 миллионов?
- ;-)

Вдягнула щойно придбану річ.

Відчуваю себе на 20 мільйонів ;-)

Мершій на матч!

13.03
Котлета по-київськи перед грою “Зеніт” - “Амкар” неподалік від Петровського.
Усе синьо-біло-блакитне. Вболівальники потроху підтягуються на стадіо.
Люди “розігріваються” перед матчем алкогольними напоями.
Із машин лунають пісні про “Зеніт”.

“Вийшло сонечко. Трава суха. Газон у гарному стані. Доща не передбачається. Видимість відмінна.
Коротше, все знову не на рахунок нашої команди” ;-)

“Маленький мальчик пошел на “Зенит”
Крикнул он громко: “”Амкар” победит”!
Долго пинали несчастное тело
Я бы вмешался, да били за дело”

13.46
На стадіо.

Я у захваті!
Люди! Ось як потрібно підтримувати свою команду!
80% людей у символіці клубу. Усі співають гімн.
Доречі я гімн “Зеніту” спеціально вивчала. Виявилось дарма.
Бо на великих екранах показували слова. Так що можна було і не витрачати часу та зусиль.

“Мы с тобой “Зенит”
Мы с тобой всегда
Ты не будешь один никогда”
Десь вже я таке чула… ;-)

14.00
Починається матч.

Рано почали. Аршавін-таки не виспався.
Та і уся команда спала по ходу всієї гри.
Ні одного натяка на гостроту біля ворот “Амкара”!
Усьго лише два (!) удара в створ ворот суперника за усю гру!
Як?! Як можна із такою грою претендувати на чемпіонство???

А ось трибунам - 6+!!!
Усі 90 хвилин офігевала.

16.00
Дружньо освистуємо гравців “Зеніта”, йдучих с поля.
Потім аплодуємо “Амкару”.
Усі розачаровані. Не буду повторювати слова, у яких це розчарування виражалося ;-)
Паршиво. Ще й Тимоха не грав.

16.23
На виході зі стадіо бачу Малафеєва в оточенні фанатів.
Гарний воротар. Та й окуляри в нього файні )))

17.01
Терміново “додому”!
Запізднюємося на “Ролінгів”!

18.32
Народу на Дворцовій - сила силенна!

18.54
Пройшли останній контроль.
Знайшли свої місця.

19.35
“Розігріває” нас якісь англійський гурт.
Непогано - це все, що я можу сказати про цей виступ.

20.23
Чекаємо

20.54
Все ще чекаємо…
Вже усі встигли “охолонути”. Навіщо тоді “розігрів”!?

21.07
Та скільки можна?!

21.36
З’являються дідусі із славетного гурту “Ролінг Стоунс”

21.56
Джагер стрибає по сцені як навіжений.
Драйв шалений!
Ритм. Танці.
Веселка над площею.
Характерний вокал Міка.
І сам він… так близько…
Аж не віриться!

Смалить чувак!

22.13
Знайомі хіти.
Усі танцюють на стільцях.

23.36
Фінальний салют.
Па-па, Ролінги!

23.58
Невський проспект стоїть.
50-ти тисячний натовп.
Усім кортить поділитися своєю радістю із оточуючими.
Але люди чомусь не розуміють такого пориву…
Люди із туристичних автобусів знімають цей безлад на камери.

01.21
Нарешті “вдома”!

01.58
Пляшку “Carlsberg” для вдалого завершення дня і, нарешті, с п а т и!

02.07
На стільці висить омріяна футболка “44″.
Отже дві мрії: сходити на гру “Зеніта” і побачити ж и в и х Ролінгів.
Засинаю із посмішкою на обличчі.
)))

Слухаю „DEPHAZZ”.
Башка гудить.
Скрепочка у Ворді блимає оченятами. Дурацький помічник.
Не знаю за що хвататися.
Здається відпочивати почну лише сівши у потяг.

Думками вже у Петербурзі.
Завтра порішаю усе на роботі.
Зробила все, що від мене залежало. Навіть більше.

У суботу у Пітері концерт „Ролінг Стоунс”.
І у зв’язку з цим гра „Зеніт” – „Амкар” перенесена на 14.00
Щоб не було пробок у метро. Та і в інших місцях.
Ну що ж… „Із корабля – на бал”. Тільки до цього треба ще встигнути купити якусь зенітовську символіку. Чи може у футболці „Дніпра” піти? Кольори то однакові… Та і наші клуби „брати довіку”…
Але ні. То не діло… Вконче необхідна футболка із номером „44” ;-)
Квитки на матч для мене вже придбали. Так що мені не доведеться чекати у черзі.

А „Амкар” сука сильний…
Може підпортити настрій… Та не будемо загадувати.
„Зеніт” – чемпіон. Без варіантів.
Шкода, що Тимоха не зіграє. Я б із прапором пішла. А так навіщо? Для кого?

Дуже хотілося б потрапити на концерт Ролінгів на Дворцовій площі, та там мабудь народу досхочу буде. Але це ми теж побачимо. Джагер рулить!

Гарна музика у „Дефаз”. Легка і невимушена.
Треба буде сформувати плейліст для Пітера.
За кордоном особливо полюбляю слухати українські пісні.
Треба буде їх туди побільше…
„Ля-ля-ля, гривня краще рубля”. У Росії – ні. Що там купиш за гривні?! ;-)

Ось я покінчила із проектом під кодовою назвою „Малазієц”.
Сподіваюсь, що замовникам буде комфортно жити у цій квартирі…

А я думками вже у Пітері.
У мобільному на рінгтоні вже стоїть чергове „Я вболіваю за „Зеніт””
Чекай, північна столиця!

Ви вірите у дива?
Ви вірите у долю?
Я – не знаю.
Я вірю у себе.
Я вірю у вибір.
Я вірю у свободу.
Я – господар власного життя.
Треба творити дива, а не вірити у них.
Дива трапляються. Але дива - це результат фізичної та емоційної праці.

Я не вмію творити дива. Та мені б дуже цього хотілося.
А ще мені б дуже хотілося вірити у власні сили.
Мені цього дуже бракує.

Зліпаються очі.
Темно. Лише екран ноутбука висвітлює клаптик столу.
Робота стоїть.
Ноут потроху здихає.
Не можу сконцентруватися.
Холодно. Відкрите вікно.
Чутно все, що коїться на проспекті.
Проїхала вантажівка. По грохоту чую.
Музика у навушниках.
Зелений чай.
Бардак навколо.
Бардак у голові.
Одиноко. Тихо.
Добре…
Що в мене за звичка така: працювати вночі?
Може треба йти спати???

21 липня
Чудовий день. …Був би… Якщо б не футбол. Та спека.

„Спартак” (М) – „Зеніт” 3:1
Довгоочікуване протистояння.
Як зазвичай у таких матчах, на чверть заповнена „Лужа”. Жахливе видовище скажу я вам. Може у цього стадіо і п’ять зірок, але виглядає він не дуже. Оці жовто-червоні місця… Штучний газон взагалі жах. Бр-р-р.

У першому таймі хтілося застрелитися, т.я. „Зеніт” взагалі не володів м’ячем. Ну нічогісінько не виходило. Взагалі нічого. Не впізнавала команду.
Як наслідок – гол у „наші” ворота. Дякуйте, що лише один!

Хотілося вже кинути псувати собі нерви і піти кудись, але тут відзначився Шава.
Із нічого. Просто із нічого зробив гол.
Воротар ступив. Фіксувати треба м’яч!
Андрій вибив шкуряну кулю прямісінько із рук шокованого рамника і… ГОЛ!

Несподівано. Алогічно. УРА!
Перерва. Надія є.

Другий тайм почали жваво. Виходить Денисов.
З’явилися якісь моменти. Заворушилися.

Атака за атакою.
То мЯсковський Спартак, то пітерський Зеніт.
Жваво. Динамічно. Цікаво.

І тут Малафєєв збиває Бистрова у карному майданчику.
Цілком виправдане вилучення і пеналь у ворота пітерців.
Павлюченко не залишив шансів Чонтофальські.

Що було далі, згадую як страшний сон..
Суцільні жовті картки.
„В вас ще немає гірчичника? Тоді суддя біжить до вас!”
Та ще цей коментатор, відверто вболіваючий за „Масскву”…

Випустили Калину. Пускай хлопчик пограється із м’ячем останні 10 хвилин.
„Якщо ти, …, заб’єш „Зеніту”…

Макс таки не забив… забили інші… рукою
?!?Зараховується?!?
Я взагалі-то людина миролюбива, але у цей момент мені хотілося побити арбітра.

Ще й Тимоха отримав гірчичник за розмови.
4 жовті і він пропускає наступний матч. А я якраз на наступний матч їду до Пітеру!!! Мля…

Доречі про Калину. Не забити такий м’яч… це ще треба постаратися.
Як можна було поцілити у штангу?
Та ні. Я рада, що він не забив моєму „Зеніту”

Суддя роздав 12 жовтих карток!
6-6 по гірчичникам + 1 червона у „Зеніта”

СМС до Пітера:
«У меня шок! Хочется побить судью и комментатора»
СМС із Пітера:
«Аналогично»

ФК „Харків” – „Дніпро” 1:2
Потішив „Дніпро”.
Хоча ні. Потішив результат і Назаренко.
Коли прийшла і ввімкнула ТВ, ми вигравали 0:1.
Коли я дізналася, що був автогол, засмутилася. „Нічого самі не можемо!”
А коли видалили Шершуна, схопилася за голову.
„Невдалий сьогодні день для моїх команд…”

„Якщо пропустемо – не відіграємось”
Пропустили. Відігралися.
Дякувати Богу і Назару.
Шикарний удар!

1:2
Доречі, як я і прогнозувала. ;-)
Життя налагоджується!

У Воробья нічого не виходило. Ну… буває.
Свідерський сподобався.
Та й захист не підвів.

Як сказав Massimo Slam: ”Все ще попереду!”

Життя налагоджується.
Ось і дощ пішов… ;-)

“УМС” - російський оператор
“Київстар” - Кучмівський
“Лайф” - Ахметовський

Обирай на свій смак ;-)

*повна дупа із цим стільниковим зв’язком… Це жахливе яйце добралось і до нас…*
*…все. Переходжу на «Київстар». Дістало. Щоб я ще платила невідомо кому (хоча ні, навпаки, відомо кому)*
*думаю над тим, який тарифний план обрати*
*на вулиці страшне пекло. 36 градусів!…*
*…добре, що в нас кондиціонер ;-)*
*в кафе дістався номерок «44»… Тимощук форева! %-)*
*шалений тиждень. Просто шалений*
*незабаром до Санкт-Петербургу. Треба ще стільки усього зробити!*
*треба буде закачати у мобілку мелодію «Я вболіваю за «Зеніт»».  Ну не «Віва, Україна!» використовувати як рінгтон у Пітері?! ;-)*
*який бордельєро у нас в офісі!…*
*…треба прибратися…*
*…хоча ні, облом. Пізніше. Коли закінчимо роботу над квартирою у Форосі*
*зміна номера телефону – важка справа. Треба буде витратитися на СМС для друзів*
*це «яйце» - просто жах! Такі гроші за логотип і таку фігню придумати… Може я чогось не розумію?!*

Може це мені так щастить, але я аж занадто часто бачу Назара та Русола.
Сьогодні не хто-небудь а сам Андрій, центральний захисник славетної команди «Дніпро» (Дніпропетровськ) пропустив мене на зебрі. Доречі, один із усіх тих, хто просто не звертав на мене уваги. Кого у наш час цікавлять пішоходи?
Зупиняється красивий чорний тонований джип. Думаю: «Хоч одна нормальна людина». Повертаюсь… і що ви думаєте? За бранкою… Русол.
Дякую за чемність.

Щось я його на вулицях нашого міста бачу частіше, ніж багатьох своїх знайомих…
Висновок: треба зустрітися із старими друзями. ;-)

П.С. Головне, щоб Русол не був таким же чемним на полі ;-)

«Досвідчений футболіст нанесе удару по воротам вашого суперника, піде на добивання, красиво впаде у карному майданчику. Якщо потрібно, відпрацює у захисті…»

У вівторок, 17 липня, український форвард “Ліверпуля” Андрій Воронін у рамках товариського матчу відзначився дублем у ворота однієї з найсильніших команд бундесліги - Вердера.
Уже на третій хвилині Андрій перехопив недбалий пас захисника бременців, вийшов один на один з Візе і спокійно переграв голкіпера.
А переможний гол Воронін провів на 60-й хвилині. Хаві Алонсо пасом зі штрафного вивів українця на ударну позицію у штрафний і Андрій не підвів.

Офіційний сайт Ліверпуля назвав українця кращим гравцем матчу і знову вручив йому капітанську пов’язку.
Фернандо Торрес, який замінив Вороніна, в останні хвилини матчу у своєму звичному стилі споганив два чудові моменти.

За матеріалами: Football.ua

«Дніпро» - «Кривбас» 2:0

Не встигли ми по-справжньому скучити за футболом, як ось, отримайте.

Особисто я дуже чекала 14 липня – першу гру «Дніпра» у сезоні 2007/2008 році.
І що я побачила? Нічого нового.
Навіть перемога не принесла особливої радості.
А тому що суперник відверто простив.
Ні, я не хочу сказати, що у наших хлопців не горіли очі. Ні.
Але горіли вони в них від сили хвилин 20 за усю гру.
Після голу відверто підсіли.
Захист… як зазвичай.
Та і креативу бракує.
Коротше, нічого нового.

Лайнцмен…
Ну 2 офсайди точно ліві.
Не зарахував гол «кривим». Ну в мене особисто претензій по цьому епізоду нема ;-).
Та вони («криві») могли забити ще як мінімум раз. Але вдома, як відомо, і штанги допомагають. %-)

Респект фан-сектору.
Шалена підтримка.

Висновки?
Новачки непогано виглядають.
Горобчику дякую за віддачу.
Бачу, що спрацюємось. *Тьфу-тьфу-тьфу, що не зглазити*

Але костяк команди… Чого стоїмо? Забракло конкуренції?
Чого х о д и м о по полю?!

Давайте вже прокидатися.
«Тише едешь – хрен приедешь»

А ще я дуже тішуся з того факту, що «Дніпро» підсилився своїми, українськими, гравцями. Тому що набагато приємніше вболівати за своїх (хоч і «екс-кротів»).
«Дніпро» залишається самою народною командою у верхівці турнірної таблиці. ;-)

Вітаємо зіркових новичків наших грандів - «Динамо» і «Шахтаря»: відповідно Ісмаеля Бандура і Кріштіано Лукареллі. Маємо надію, що вони прикрасять собою наш скромний чемпіонат і зроблять його хоча б трішечки, але ефектнішим.

Доречі про «грандів»…

«Шахтар» – «Динамо» 1:1
…
Якщо чесно, н а б р и д л о.
Вас не нудить?
Мне вже починає…
Ні, ну цікавий футбол на пристойній швидкості.
Але скільки можна?!

Ой, забула про Маслаченка!
Молодець мужик! Як завжди, потішив.
При чому я зовсім не іронізую. Хіба що трішечки ;-)
Події на полі ми і без коментатора бачимо, а ось дотепні жарти не від кожного почуєш.
Я відпочивала, дивлячись цей матч.

Кожному дісталося по епітету.
«Красевчег» Шовковський ;-), «диявол» Рінкон, тощо

А оце про Матузалема:
«Парень загулял и, видимо, решил соскочить»
Випала. Ну, так воно і є…

«Вот так и двигается команда «Динамо»: Клебер там, Клебер тут… Клебер везде.» ;-)

Тільки так і можна дивитися. Тому що якщо відноситися серйозно до кожної зустрічі «Динамо» і «Шахтаря», можна з’їхати з глузду.

За доброю традицією, нічия. ;-)
Повторюсь: скільки можна?!?!